Стів Віткофф: хто такий спецпосланець США і ключова фігура переговорів щодо України

Стівен (Стів) Віткофф — американський підприємець у сфері нерухомості, багаторічний друг Дональда Трампа і, починаючи з 2025 року, одна з найпомітніших осіб американської дипломатії. Спочатку він отримав посаду спецпосланця США з питань Близького Сходу, але згодом його роль розширилася далеко за межі цього регіону: саме Віткофф особисто зустрічався з Володимиром Путіним і брав участь у переговорах щодо завершення російсько-української війни. Для українських читачів його ім'я стало синонімом дискусій про можливі сценарії врегулювання, тому варто розібратися, хто ця людина, звідки він прийшов у політику і що про нього відомо.
Ранні роки та освіта
Стів Віткофф народився 15 березня 1957 року в Бронксі, Нью-Йорк, у єврейській родині. Його батько займався виробництвом жіночих пальт, а сім'я згодом перебралася на Лонг-Айленд, де майбутній підприємець і виріс. У дитинстві він, за власними розповідями, мріяв не про хмарочоси, а про музичну кар'єру, проте зрештою обрав зовсім інший шлях.
Віткофф здобув ступінь у Хофстрському університеті, а згодом і юридичну освіту в юридичній школі того ж університету. Після навчання він працював адвокатом у манхеттенській фірмі Dreyer & Traub, що спеціалізувалася на нерухомості. Саме там у середині 1980-х сталася подія, яка визначила його подальшу долю: серед клієнтів фірми був Дональд Трамп. Так почалося знайомство, що переросло у багаторічну дружбу.
Кар'єра в нерухомості: від адвоката до мільярдних угод
На межі 1980–1990-х років Віткофф перейшов з юридичної практики на бізнесову сторону ринку, попрацювавши у компанії Sterling Equities. А наприкінці 1990-х заснував власну фірму The Witkoff Group, яка стала його головним бізнесом на десятиліття.
Фірмовий стиль Віткоффа як інвестора — покупка активів у періоди спаду, коли ціни знижені, і подальше їх розвиток або перепродаж. Він здобув репутацію людини, яка не боїться великих і складних угод. Серед найвідоміших об'єктів, пов'язаних з його ім'ям, — будівля Daily News Building на Мангеттені, знаменитий хмарочос Woolworth Building, готель Park Lane біля Центрального парку, а також проєкти в Маямі, Лос-Анджелесі та Лас-Вегасі.
Особливо вдалим для нього став період після фінансової кризи 2008 року: коли багато гравців ринку відступили, Віткофф скуповував проблемні активи за заниженими цінами, а згодом заробляв на відновленні ринку. За різними оцінками видань, його статок напередодні входження у політику становив від кількох сотень мільйонів до понад мільярда доларів — точні цифри залежать від методики підрахунку, адже значна частина капіталу "зашита" в нерухомість.
Дружба з Дональдом Трампом
Стосунки Віткоффа з Трампом тривають уже близько чотирьох десятиліть. Вони не лише колеги по бізнес-середовищу Нью-Йорка, а й партнери з гольфу, і, за словами обох, близькі друзі. Віткофф був поруч із Трампом у критичні моменти виборчої кампанії 2024 року: він супроводжував кандидата на мітингу у Батлері, штат Пенсильванія, де пролунали постріли, а також був на гольфовому полі у Флориді того ранку, коли спецслужби затримали озброєну людину неподалік від Трампа.
Під час кампанії Віткофф активно допомагав Трампу з фінансуванням та організацією, зокрема очолював комітет з підготовки його інавгурації. Саме ця особиста довіра зрештою принесла йому дипломатичну посаду.
Спецпосланець президента США: незвичне призначення
У листопаді 2024 року, невдовзі після перемоги на виборах, Трамп оголосив про призначення Віткоффа спецпосланцем з питань Близького Сходу. Вибір виявився незвичним: Віткофф не мав ані дипломатичного досвіду, ані роботи в держапараті. Це викликало запитання в експертів, але, як згодом показала практика, саме відсутність бюрократичного досвіду стала частиною його стилю роботи — прямі особисті зустрічі, мінімум посередників, швидкі рішення.
Першим великим результатом став припинення вогню в Газі в січні 2025 року. За повідомленнями міжнародних ЗМІ, Віткофф особисто тиснув на учасників переговорів, домагаючись завершення угоди про звільнення заручників та припинення бойових дій, і навіть приїжджав на Близький Схід, щоб пришвидшити процес. Успіх цієї історії зміцнив його позиції в адміністрації, і коло його відповідальності помітно розширилося: до українського напрямку додалися переговори з Іраном щодо ядерної програми.
Віткофф і переговори щодо України
Саме ця частина біографії Віткоффа найбільше цікавить українську аудиторію. У лютому 2025 року він здійснив поїздку до Москви, де зустрівся з Володимиром Путіним — це був перший публічно відомий візит представника американської влади до російського президента з моменту повномасштабного вторгнення. Під час тієї ж поїздки було звільнено затриманого в Росії американського вчителя Марка Фогеля. Надалі Віткофф ще кілька разів літав до Росії на зустрічі з Путіним, зокрема до Санкт-Петербурга, і став головною особою, через яку Вашингтон вів прямий діалог із Кремлем щодо завершення війни проти України.
Одночасно він координував роботу з держсекретарем Марко Рубіо та іншими учасниками американської переговорної команди. Ізраїльсько-іранський напрямок і український трек у 2025 році фактично зосередилися в його руках — що для людини без дипломатичного минулого є винятковим випадком.
Окремо варто згадати інтерв'ю Віткоффа Тукеру Карлсону в березні 2025 року, яке викликало гостру реакцію в Україні. Віткофф говорив про російськомовні регіони України і використовував формулювання про "референдуми" на окупованих територіях, а також позитивно відгукувався про особисті зустрічі з Путіним. В Україні та серед багатьох аналітиків ці заяви сприйняли критично: побоювалися, що спецпосланець відтворює кремлівські наративи і готовий до компромісів за рахунок територіальної цілісності нашої держави. Прихильники Віткоффа, своєю чергою, пояснювали його слова прагматичним підходом торговця до угоди будь-якою ціною. Так чи інакше, ці висловлювання важливо враховувати, оцінюючи його роль у майбутніх домовленостях щодо України.
Переговори з Іраном
Навесні 2025 року Віткофф очолив і непрямий діалог США з Іраном щодо ядерної програми — переговори за посередництва Оману проходили в Мускаті та Римі. Цей напрямок виявився надзвичайно складним: позиції сторін розходилися принципово, а регіональна напруга зростала. Станом на середину 2025 року ситуація залишалася динамічною, і напрацювання цих переговорів багато в чому визначалися особистим стилем самого Віткоффа — швидкість, неформальність, ставка на особистий контакт із співрозмовником.
Стиль роботи, сильні й слабкі сторони
Колеги та журналісти, які спостерігали за роботою Віткоффа, описують його як людину енергійну, лояльну до президента і схильну до персональних домовленостей. Він вважає за краще говорити з лідерами безпосередньо, а не через довгі бюрократичні процедури. У цьому є і сила: за його участі швидше досягалися конкретні результати, як-от угода про припинення вогню в Газі чи звільнення американських затриманих у Росії.
Водночас критики вказують на вразливі місця такого підходу. Відсутність глибокого дипломатичного досвіду, на їхню думку, робить його схильним до надто спрощеного погляду на складні конфлікти. Розголосу набули й питання щодо можливого конфлікту інтересів: людина з масштабним бізнесом у нерухомості отримала доступ до найвищого рівня міжнародних переговорів, і опоненти адміністрації наполягали на прозорості в цьому питанні. Для України принципово важливо, наскільки тверду позицію Віткофф займе у питаннях безпекових гарантій і визнання окупованих територій — саме тут його попередні заяви викликали найбільше занепокоєння в Києві.
Особисте життя
Стів Віткофф одружений з Лорен Раппопорт, у подружжя троє синів. Родинна трагедія сталася у 2011 році: старший син Ендрю помер від передозування знеболювальними препаратами. Дональд Трамп публічно згадував цю історію, підкреслюючи, наскільки болючою вона була для друга. Молодший син Алекс продовжує сімейну справу й очолює The Witkoff Group разом із батьковими партнерами, адже сам Стів після призначення відійшов від оперативного управління бізнесом.
Чому постать Віткоффа важливо тримати в полі зору
Шлях Стіва Віткоффа — від адвоката з Бронкса до мільярдних угод у манхеттенській нерухомості і особистих зустрічей у Кремлі — один із найнезвичайніших у сучасній американській дипломатії. Для України він має не просто пізнавальне значення: рішення, які формуються за участю цієї людини, можуть безпосередньо вплинути на доля країни. Тому варто уважно стежити за його заявами, розрізняти офіційні позиції адміністрації та особисті висловлювання спецпосланця, і пам'ятати, що на тлі його прагматизму українська сторона наполягає на незмінних принципах — територіальній цілісності, безпекових гарантіях і справедливому миру. Як розвиватимуться події далі, покаже час, але вже зараз очевидно: Віткофф залишиться однією з центральних постатей будь-яких майбутніх переговорів щодо завершення війни.